Андрій Андрійович Піонтковський, публіцист і аналітик, народився 30 червня 1940 року в Москві, на той час частині Радянського Союзу, нині в межах Російської Федерації.
Освіта
Незважаючи на юридичну традицію в родині, Піонтковський обрав шлях точних наук. Він здобув диплом математика. У 1962 році закінчив Московський державний університет ім. М.В. Ломоносова. Через п’ять років захистив кандидатську дисертацію з фізико-математичних наук. Пізніше, у 1994 році, продовжив навчання в Лондонській школі економіки.
Сім’я
У родині Піонтковських було кілька поколінь учених-юристів, зокрема дід та батько, які спеціалізувалися в галузі кримінального права. Дядько Піонтковського був істориком і загинув під час сталінських репресій у 1937 році.
Андрій Піонтковський одружений на Олександрі, жінці, яка воліє залишатися поза увагою громадськості. У подружжя двоє синів.
Кар’єра
Піонтковський – автор численних статей і кількох монографій, присвячених ядерній стратегії, теорії управління та глобальному моделюванню. У 1970-х роках він активно досліджував комп’ютерні моделі, які розроблялися в межах Римського клубу. Піонтковський працював науковим співробітником в Інституті системного аналізу Російської академії наук і був членом Американського математичного союзу.
В 1990-х роках, коли наука в Росії стала менш прибутковою, він переключився на журналістику, зокрема на політичну тематику, і написав ряд книг з суспільно-політичних питань. Водночас він став членом ПЕН-клубу, міжнародної організації, яка об’єднує письменників, редакторів та перекладачів.
З початку 2000-х років Піонтковський став одним з найбільш активних критиків президента Володимира Путіна, запровадивши термін “путінізм” для позначення політичної системи в Росії. У 2007 році кремлівська влада звинуватила його в екстремізмі через книги, в яких, як стверджувалося, були заклики до насильства. Однак справу закрили вже через рік.
З 2004 по 2010 рік Піонтковський був членом партії “Яблуко” і входив до федеральної ради партії. В 2010 році він залишив партію і приєднався до руху “Солідарність”. У передвиборчій кампанії 2008 року він був частиною ініціативної групи, що намагалася висунути кандидата від опозиції — дисидента Володимира Буковського.
У 2010 році Піонтковський став співавтором та одним із перших підписантів звернення до Путіна з вимогою відставки.
З жовтня 2012 по квітень 2013 року він був членом Координаційної ради російської опозиції, однак залишив її через розбіжності з іншими її учасниками. У 2014 році він публічно заявив, що Кремль планує анексію Криму і розподіл України, передбачивши ці події ще до початку російської агресії. Він також засудив підтримку терористів на Донбасі та закликав до припинення війни в Україні.
Еміграція та подальша діяльність
У 2016 році, побоюючись за своє життя через політичні репресії в Росії, Піонтковський переїхав до США. Він отримав посаду запрошеного співробітника з міжнародних відносин у дослідницькому інституті Гудзона. У 2018 році став членом правління “Інституту національної політики”.
У США Піонтковський активно пише аналітичні статті для українських та російських опозиційних медіа, часто виступає на телеканалах як експерт з політичних питань.
У 2022 році він запустив власний ютуб-канал, який за півтора року зібрав понад чверть мільйона підписників. Також він веде популярний телеграм-канал “Світ очима Піонтковського”, за яким слідкує понад 22 тисячі осіб.
Прогнози і заяви
У липні 2022 року Піонтковський прогнозував звільнення Херсона українськими військами, хоча і вказував, що це може статися швидше, ніж очікувалось. Він мав рацію: місто було звільнене у листопаді 2022 року.
На початку 2023 року російська влада оголосила його “іноземним агентом”, що стало черговим кроком у політичних репресіях проти нього.