Олексій Олексійович Гончаренко — український політик, громадський діяч, народний депутат України VIII та IX скликань. Член фракції “Європейська солідарність”, учасник Парламентської асамблеї Ради Європи.
Біографія та освіта
Народився 16 вересня 1980 року в місті Одеса. Мати — Марина Гончаренко, працювала в Одеському порту, пізніше — вчителькою. Батько — Олексій Костусєв, колишній мер Одеси (2010–2013), член Партії регіонів. Батьки розлучилися, коли йому було три роки, після чого хлопець отримав прізвище матері.
Початкову освіту здобував у школах №62 та №35, а закінчив навчання у гімназії №2. У 14 років почав працювати викладачем англійської мови в дитячому садку. У 1996 році вступив до Одеського державного медичного університету за спеціальністю “педіатрія”, який закінчив з відзнакою у 2002 році. Під час навчання працював на станції швидкої допомоги (1999–2001 рр.).
З 2002 по 2005 рік навчався в Академії народного господарства при Уряді РФ у Москві, де здобув другу вищу освіту за спеціальністю “економіка та фінансовий менеджмент”. У 2006 році пройшов стажування у Великій Британії в рамках Програми Фонду Джона Сміта, працюючи в парламенті, місцевому самоврядуванні та в Національній асамблеї Уельсу.
Політична кар’єра
Політичну діяльність розпочав у 2001 році як керівник молодіжного крила Одеської обласної організації Партії зелених. У 2002 році вперше балотувався до Одеської міськради, але не пройшов.
У 2005 році очолив Одеську міську організацію партії “Союз” та громадську організацію “Якість життя”. Наприкінці того ж року обласна структура партії “Союз” приєдналася до Партії регіонів. У її складі Гончаренко був обраний депутатом міськради (2006) та згодом — Одеської обласної ради (2010). Обіймав посаду заступника голови облради.
У 2012 році балотувався до Верховної Ради, але програв. Після подій Євромайдану у 2014 році вийшов із Партії регіонів та склав повноваження заступника голови облради. Того ж року очолив обласну організацію партії “Солідарність” та був обраний головою Одеської обласної ради.
На парламентських виборах 2014 року пройшов до Верховної Ради за списком Блоку Петра Порошенка. Склав повноваження голови облради у зв’язку з обранням депутатом. У 2019 році балотувався як самовисуванець у мажоритарному окрузі №137 (Одеська область) та здобув перемогу, після чого приєднався до фракції “Європейська солідарність”.
Є постійним членом Парламентської асамблеї Ради Європи.
Резонансні події
Затримання в Росії (2015):
1 березня 2015 року був затриманий у Москві під час траурної ходи в пам’ять про Бориса Нємцова. Його передали Слідчому комітету РФ у справі подій 2 травня 2014 року в Одесі. Увечері того ж дня його передали на поруки посольству України. Російська влада згодом заявила, що не має до нього претензій.
Інцидент з Берлінським муром (2017):
8 лютого 2017 року на уламку Берлінського муру біля посольства Німеччини в Києві написав слово “nein” як протест проти заяв німецького посла щодо виборів на Донбасі. Посольство визнало це пошкодженням та порушенням Віденської конвенції.
Інсценування викрадення (2017):
23 лютого 2017 року з’явилася інформація про зникнення депутата. Пізніше стало відомо, що це була інсценізація в межах спецоперації СБУ для запобігання замаху на його життя.
Сім’я
Одружений на Ользі, з якою познайомився ще під час навчання в медуніверситеті. Має двох синів — Олексія (нар. 2006) та Кирила.