Михайло Коцюбинський (1864–1913) — визначний український письменник, драматург і громадський діяч, одна з ключових фігур української літератури кінця XIX — початку XX століття.
Ранні роки та освіта
Михайло Коцюбинський народився 17 вересня 1864 року у Вінниці, в родині дрібного службовця. З раннього дитинства він відчув важливість навчання та прагнув здобути освіту, хоча йому завадили обставини. У 1875 році він пішов у початкову школу, а з 1876 року продовжив навчання в духовному училищі в Шаргороді. Проте в 1881 році, після того як сім’я опинилася у скрутному матеріальному становищі, Михайло не зміг вступити до університету, оскільки його мати осліпла, а батько помер. Через ці труднощі він змушений був стати опорою для двох молодших братів та двох сестер.
Початок творчої діяльності
З 1886 по 1889 рік Коцюбинський давав приватні уроки, самостійно вивчав різні дисципліни та почав писати. У 1891 році, склавши екстерном іспит на народного учителя при Вінницькому реальному училищі, він працював домашнім учителем у селі Лопатинці. В цей час Коцюбинський активно пропагував революційні та самостійницькі ідеї, через що став об’єктом нагляду з боку поліції.
Робота в Одеській філоксерній комісії та подорожі
З 1892 по 1896 рік Михайло Коцюбинський працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася з шкідником винограду в Бессарабії та Таврії. Під час своїх подорожей по Молдавії та Криму, Коцюбинський ознайомився з життям місцевих жителів, що стало матеріалом для його відомих оповідань, таких як «Для загального добра» та «В путах шайтана».
Переїзд до Чернігова та літературна діяльність
1897 року, після невдалих спроб влаштуватися на роботу в Чернігові, Коцюбинський оселився в Житомирі, де працював в редакції місцевої газети. В 1898 році письменник переїхав до Чернігова, де зайняв кілька посад в земській управі та міському статистичному бюро. Одружився з Вірою Дейшу, яка стала його вірним другом і помічником. Протягом цього періоду у нього активно формувалася літературна група, до якої входили майбутні відомі письменники, зокрема Василь Блакитний та Микола Вороний.
Здоров’я та останні роки
У 1911 році Михайло Коцюбинський отримав довічну стипендію від «Товариства прихильників української науки, літератури і штуки», що дозволило йому звільнитися зі служби і повністю присвятити себе літературній діяльності. Однак його здоров’я погіршувалося — письменника мучили астма та туберкульоз. 12 квітня 1913 року він помер. Поховали його на Болдиній горі в Чернігові, в місці, де він часто прогулювався.
Творчий спадок
Михайло Коцюбинський є одним із найкращих стилістів української прози. Його твори були перекладені багатьма мовами, і за життя письменника вони публікувались у відомих журналах, таких як «Життя», «Південний огляд», «Російське багатство». Проза Коцюбинського відзначається глибоким психологізмом, імпресіоністичними нотами та використанням неоромантизму.
Одним із найважливіших творів письменника є повість «Fata morgana», в якій Коцюбинський відобразив настрої в українських селах перед революцією 1905–1906 років. Інші відомі твори письменника — «Дорогою ціною», «Intermezzo» і «Тіні забутих предків», які увійшли до шкільної програми.
Вшанування пам’яті
Пам’ять про Михайла Коцюбинського увічнена в Україні численними пам’ятниками, вулицями та музеями. У Вінниці, де письменник народився, діє літературно-меморіальний музей, а в Чернігові — музей-заповідник. Ім’я Коцюбинського також носять селища в Київській та Чернігівській областях. У 2004 році Національний банк України випустив пам’ятну монету на честь письменника.