Іван Пулюй народився 2 лютого 1845 року в релігійній родині греко-католиків у містечку Гримайлів на Тернопільщині. Він був одним із видатних українських вчених, фізиків та електротехніків.
У 1865 році Іван Пулюй закінчив Тернопільську гімназію з відзнакою, а пізніше продовжив навчання у Віденському університеті, де здобув диплом теологічного факультету (1869) і філософського факультету (1872). Під час навчання він почав працювати в фізичній лабораторії професора фон Лянґа (1872-1874), а пізніше став доцентом Віденського університету. З 1874 по 1875 рік Іван Пулюй викладав фізику у Військово-морській академії в Фіуме (нині Рієка, Хорватія). У 1875 році він отримав стипендію від австрійського Міністерства освіти і продовжив навчання в Стразбурзі, де вивчав електротехніку під керівництвом професора Августа Кундта.
Захистивши докторську дисертацію в 1876 році, Пулюй здобув ступінь доктора філософії Страсбурзького університету. Відтак, він став професором у Празькому політехнічному інституті, де працював понад тридцять років. Протягом свого викладацького шляху він обіймав посади декана фізичного факультету та ректора інституту. У 1902 році Пулюй став першим деканом електротехнічного факультету, створеного в Європі.
Іван Пулюй був одним із перших вчених, які почали дослідження рентгенівських променів. Він став піонером у використанні вакуумних трубок для отримання рентгенівських зображень. Крім того, Пулюй активно займався молекулярною фізикою та дослідженням катодних променів.
Він також мав значний внесок у переклад релігійних праць. Разом з Пантелеймоном Кулішем і Іваном Нечуєм-Левицьким здійснив перший переклад українською мовою Біблії, що стало важливою культурною подією.
Іван Пулюй був автором понад 50 наукових та науково-популярних праць з фізики та електротехніки, написаних українською, німецькою та англійською мовами. Його діяльність була високо оцінена, і він став почесним членом Наукового товариства імені Т. Шевченка.
У 1903 році Іван Пулюй створив першу кафедру фізики та електротехніки в Європі, яку очолював понад 30 років. За свій внесок у розвиток науки він отримав численні нагороди, серед яких Лицарський хрест від цісаря Франца-Йосифа.
Іван Пулюй помер 31 січня 1918 року в Празі, де й був похований. Його ім’я залишилося в історії як одного з основоположників сучасної фізики та електротехніки.