Іван Максимович Піддубний народився 8 жовтня (26 вересня) 1871 року в селі Красенівці, що на Полтавщині, у родині спадкового козака Максима Піддубного.
Маючи намір одружитися з донькою заможного селянина Оленкою Вітяк, вирушив на заробітки. У Севастополі працював вантажником, а згодом, у 1895 році, переїхав до Феодосії. Там дізнався, що Оленку вже видали заміж за іншого. Самотужки почав займатися гімнастикою та гирьовим спортом.
У 1896 році у Феодосійському цирку Безкоровайного Іван здолав відомих тогочасних атлетів: Георга Луріха, Бороданова, Разумова та італійця Паппі. Саме з цього моменту розпочалася його кар’єра борця.
З 1897 року виступав у цирках, а з 1899 року приєднався до трупи Е. Труцци. Почавши з російської боротьби на поясах, у 1903 році перейшов до класичної (французької) боротьби. Багато гастролював як у Російській імперії, так і за її межами, побувавши у 50 містах 14 країн на 4 континентах.
Один із найвідоміших поєдинків Піддубного відбувся проти французького борця Рауля ле Буше. Спершу Піддубний зазнав поразки через нечесні прийоми суперника, який намазався маслом, аби уникати захоплень. Це викликало гнів публіки, а сам Іван навіть задумався про завершення кар’єри. Проте підтримка друзів надихнула його продовжити боротьбу. На турнірі в Петербурзі він узяв реванш, змусивши француза 20 хвилин стояти в незручній позі, поки судді не визнали його перемогу.
У травні 1915 року в Катеринославі переміг чемпіонів Олександра Гаркавенка («Чорна маска») та Івана Заїкіна. Під час Громадянської війни виступав у цирках Житомира та Керчі.
У 1922 році, маючи 51 рік, почав виступати в Московському цирку. Лікарі підтвердили, що він перебуває у чудовій фізичній формі. У 1924 році вирушив на гастролі до Німеччини та США. 23 лютого 1926 року світ дізнався про його перемогу в Нью-Йорку, де він став «чемпіоном Америки». Його спортивне довголіття вражало: у 55 років він продовжував вигравати турніри.
У 1927 році в Архангельську переміг Михайла Куликова. У 1939 році отримав орден Трудового Червоного Прапора та звання Заслуженого артиста РРФСР. Залишив спорт у 70-річному віці.
Під час Другої світової війни проживав у Єйську. Відмовився працювати на німців. У 1945 році отримав звання «Заслуженого майстра спорту СРСР», але жив у злиднях. Помер 8 серпня 1949 року, похований у парку його імені.
Цікаві факти:
- У 1905–1909 роках шість разів ставав чемпіоном світу, залишаючись непереможним 25 років.
- Від матері успадкував музичний слух, співав у церковному хорі.
- У 17 років легко піднімав мішки з зерном та навіть утримував бика за роги.
- За свою силу та зріст отримав прізвисько «Іван Великий».
- Завжди відстоював свою українську ідентичність, виправивши у паспорті прізвище на «Піддубний» і національність на «українець».
- У 1937 році пережив арешт і тортури НКВС, проте його врятувала світова слава.
- Після війни знову був заарештований за «співпрацю з німцями», але швидко звільнений.
- Наприкінці життя змушений був обмінювати свої медалі на їжу.
Секрети тренувань Піддубного: Його фізичні дані поєднувалися з дисципліною та наполегливістю. До 70 років щодня тренувався, не вживав алкоголю та не палив. Готуючись до чемпіонату світу 1905 року, починав день із зарядки, приймав холодний душ, вивчав техніку боротьби та проводив багатогодинні тренування. Завдяки жорсткому режиму та систематичним заняттям залишався непереможним.
Іван Піддубний став символом неймовірної сили та майстерності, його ім’я назавжди увійшло в історію світового спорту.